Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року Справа № 910/19023/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Добролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "БМ Банк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.02.14у справі№ 910/19023/13 Господарського суду міста Києва за первісним позовомПублічного акціонерного товариства "БМ Банк"до про Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "Антстрой" стягнення 416 748,66 грн.та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "Антстрой" доПублічного акціонерного товариства "БМ Банк"про стягнення 175 272,28 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Сердійчук О.Л. (дов. від 24.12.13),

відповідача: Сапегін В.В. (договір про надання правової допомоги від 11.11.13),

Бєсова В.О. (дов. від 10.12.13), Чеплан Г.Р. (дов. від 24.04.14)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "БМ Банк" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "Антстрой", в якому, з урахуванням збільшення вимог, просило стягнути 416 748,66 грн. збитків. Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором зберігання № 02/12/01 від 02.02.12 вартість переданого на зберігання майна значно впала в ціні. На думку позивача, розмір на який знизилась вартість майна внаслідок його пошкодження, складає суму збитків заявлених до стягнення. При цьому позивач посилався на приписи статей 614, 638, 936, 942, 944 Цивільного кодексу України.

Водночас, до суду першої інстанції із зустрічним позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "СК "Антстрой" до Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" про стягнення 12 000 грн. витрат на завантаження та транспортування майна до місця зберігання та 163 272,28 грн. витрат на ремонт майна, переданого на зберігання. В обґрунтування своїх вимог, позивач за зустрічним позовом вказував на те, що спірне майно було передано на зберігання в незадовільному стані, внаслідок чого позивачем за зустрічним позовом здійснені витрати на його транспортування та ремонт, які за умовами договору підлягають відшкодуванню останньому. При цьому посилався на приписи статей 22, 526, 611, 629 Цивільного кодексу України, статей 193, 216 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.14, ухваленим суддею Сіваковою В.В., первісний позов задоволено, у зустрічному позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи завдання позивачу за первісним позовом збитків у вигляді зменшення вартості майна внаслідок невиконання відповідачем обов'язків за договором зберігання. Відмовляючи у зустрічному позові, суд виходив з недоведеності позивачем за зустрічним позовом фактичного понесення ним витрат на ремонт техніки, яка перебувала на зберіганні. При цьому суд керувався приписами статей 22, 623, 950, 951 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Тищенко О.В. - головуючого, Гончарова С.А., Чорної Л.В., постановою від 19.02.14 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, прийняв нове рішення, яким у первісному позові відмовив, зустрічний задовольнив. Вмотивовуючи оскаржувану постанову, апеляційний суд виходив з недоведення матеріалами справи обставин неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором зберігання, а відтак і відсутності усіх обов'язкових складових цивільного правопорушення. Водночас задовольняючи зустрічний позов, апеляційний суд визнав доведеними обставини передачі майна на зберігання у незадовільному стані та наявності у зв'язку із цим витрат на транспортування та ремонт цього майна, понесених позивачем за зустрічним позовом. При цьому апеляційний суд керувався приписами статей 623, 942, 944, 950 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Публічне акціонерне товариство "БМ Банк" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, з урахуванням доповнення, просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про безпідставний висновок апеляційного суду щодо належного виконання відповідачем обов'язків за договором зберігання. Водночас скаржник вказує на безпідставне неврахування апеляційним судом визначення розміру збитків як різниці у вартості майна до передачі його на зберігання та вартості реалізації цього майна на прилюдних біржових торгах. Зазначає також про недоведеність обставин того, що передана на зберігання техніка була відповідачем відремонтована. При цьому скаржник посилається на порушення апеляційним судом приписів статей 22, 629, 950, 951 Цивільного кодексу України, статті 225 Господарського кодексу України, статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "Антстрой" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач за первісним позовом вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного суду, у зв'язку з чим просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що предметом спору у даній справі за первісним позовом є вимога Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "Антстрой" про стягнення 416 748,66 грн. збитків. Предметом зустрічного позову є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "Антстрой" до Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" про стягнення 12 000 грн. витрат на завантаження та транспортування майна до місця зберігання та 163 272,28 грн. витрат на ремонт майна, переданого на зберігання. Підставою первісного позову визначено неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами договору безоплатного зберігання № 02/12/01 від 02.02.12 та завдання позивачу збитків від знецінення переданого на зберігання майна. Підставною зустрічного позову визначені витрати позивача за зустрічним позовом, пов'язані із ремонтом та транспортуванням майна. Відтак, предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності передбачених законодавством підстав для застосування до відповідача за первісним позовом відповідальності у вигляді відшкодування заподіяних позивачеві збитків та наявності понесених останнім витрат, пов'язаних із ремонтом та транспортуванням майна. За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Приписами пункту 4 статті 611 вказаного Кодексу унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. За приписами статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, умислу або необережності, якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 1, 2 статті 623 цього ж Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При цьому розмір збитків має бути підтверджений документально. За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які б управнена сторона одержала у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, при вирішенні даного спору на позивача покладається обов'язок довести розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, факт порушення відповідачем його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і збитками. Відповідач, в свою чергу, для звільнення від відповідальності має довести відсутність своєї вини. Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно з приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, апеляційним судом не встановлено факту заподіяння позивачу за первісним позовом збитків у заявленій до стягнення сумі. При цьому апеляційним господарським судом не було встановлено і обставин порушення чи неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань за укладеним між сторонами договором зберігання. З огляду на те, що апеляційним господарським судом не установлено наявності усіх складових елементів цивільного правопорушення, що є обов'язковою умовою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків, висновок апеляційного суду про відмову у первісному позові визнається правомірним. Водночас розглядаючи вимоги зустрічного позову апеляційним судом установлено, що при отриманні техніки не зберігання, остання знаходиласть незадовільному технічному стані, про що зафіксовано сторонами у акті приймання-передачі від 01.03.12. Пунктом 4.2 договору зберігання сторони погодили, що в разі виявлення зберігачем дефектів або пошкоджень майна, переданого на зберігання (його складових), зберігач має право за свої кошти здійснити ремонт пошкодженого майна чи усунути недоліки. Відповідно до приписів частини третьої статті 947 Цивільного кодексу України при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Апеляційним судом установлено, що на виконання умов договору позивачем за зустрічним позовом за власний рахунок було проведено необхідний ремонт техніки, яка перебувала у нього на зберіганні. Водночас апеляційним судом оцінено і суму витрат, пов'язаних з ремонтом та транспортуванням техніки до місця її зберігання та визнано її обґрунтованою. За таких установленох обставин, висновок апеляційного суду про задоволення зустрічного позову визнається правомірним. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами та стосуються оцінки доказів, яка знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки апеляційного суду відповідають цим обставинам і при вирішені спору апеляційний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.02.14 у справі № 910/19023/13 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець